- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

- Зазвичай хвалюсь книжками, які читаю, а не які прочитав. Зараз читаю трактати Леонардо да Вінчі про живопис і Альбрехта Дюрера про пропорції. У трактаті про живопис да Вінчи говорить, що слуги живопису не вміли відстоювати його прав, бо не працювали зі словом, тому живопис довго лишався без адвокатів. Взявши на себе місію адвоката, да Вінчі доводить, що живопис краще ніж інші види мистецтв, а потім розповідає правила, пояснює явища, дає поради. І все це дуже живою зрозумілою мовою. Хороша книжка для «фундаменту» і я думаю цікава буде не тільки художникам. А Дюрер вражає своїми методами побудови фігур, починає здаватись, що малювати зовсім не вмієш. Мені дуже імпонує його думка про те, що всі речі (гарні вони в природі чи ні) можуть бути гарними у мистецтві, якщо тільки це майстерно зроблено.

Ще читаю Яна Чихольда «Облик книги» та Влада В. Головача «Искусcтво мыть слона», але це спеціалізовані книги, тому можу сказати, що це приємно читати людей, які собаку з’їли на тому, про що пишуть. І ще додам про «Искусство мыть слона». Автор обумовлює назву такою фразою: «Писати книгу – це як мити слона: важко вирішити, з чого почати, і важко зрозуміти, де слон вже помитий, а де ще ні». По-моєму дуже влучно. Коли читаєш цю книжку, то впевнюєшся у тому, що часом люди, які ніяк не пов’язані з мистецтвом, пишуть цікавіше ніж деякі літератори.

А тепер про художню літературу. Читаю неопубліковану збірку одного хорошого автора, але це секрет. Ще маю до неї зробити ілюстрації. Насправді я її прочитав, але часом перечитую, щоб перевірити чи не пропустив якісь яскраві образи, які можна намалювати, і відновити в пам’яті ті, які вже зафіксував у голові. Ще читаю неопублікований роман Ярослави Литвин «Роза вітрів». Читати цікаво і легко, бо написано людською мовою і про людей. Ти віриш у цих героїв і думаєш чи не перетинався з ними десь на вулиці. Словом, якщо це реальна історія, то я не здивуюсь. Це сумна історія, але вистачає і хорошого гумору, який, щоправда, часом видається гумором крізь відчай. Коли занурюєшся у роман, то відчуваєш запахи, чуєш звуки, розмови, вловлюєш інтонації, бачиш найменші деталі. Роман справжній, він дихає. Добре читається під поганий настрій чи купу проблем.

- Як обираєте книжки для читання?

- Коли навмисно щось шукаю почитати у крамницях, то дуже рідко знаходжу щось путнє (виняток – це перевірені автори). Хороші і потрібні книжки самі мене знаходять.

- Що можете порадити для читання іншим?

- Читайте усе. Не подобається – кидайте. Розумієте, що читати цю книжку вам ще зарано, але книжка вартісна – відкладіть, щоб потім перечитати.